Використання казкотерапії у роботі практичного психолога

Для сучасного підлітка-старшокласника дедалі більш важливим стають не знання, а пошук істини, сенсу власного життя при взаємодії з іншими суб’єктами. Метод «казкотерапії» має безмежні можливості: діти та дорослі знаходять тут безліч життєвих проблем і способи їх розв’язання. Казка повертає нас в дитинство, дарує неповторні спогади, приємні миті життя. І жили вони дружньо та щасливо, або Що таке казкотерапія?

Казкотерапія – це самий древній спосіб психотерапії, що виник тоді, коли люди навчилися говорити. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки в суспільстві, основні життєві сценарії й багато іншої важливої інформації. Варто помітити, що в стародавності казки й міфи розповідали не тільки дітям, але й дорослим.

Казкотерапія- це психотерапевтична техніка, за допомогою якої можна зціляти душу. На Сході здатність казки позитивно впливати на психічний стан людини була помічена лікарями і використовувалася свідомо. Один із найвідоміших прикладів такого лікування – історія Шахерезади із серії арабських казок «Тисяча і одна ніч».

Цілющі властивості казки було покладено в основу цілого напряму сучасної психотерапії, названого казкотерапією.

У казці можна знайти повний перелік людських проблем і образні способи їх розв’язання. Слухаючи казки в дитинстві, людина поповнює у підсвідомості банк життєвих ситуацій. Цей банк за необхідності може бути активізований, якщо ні-так і залишитися пасивним.

Казка поєднує дорослого і дитину. Мова казки, звісно зближує. Вона інформативніша, ніж звичайна стисла мова. Вона не видає свої положення за щось серйозніше, ніж символи, метафори чи аналогії.

Мета казкотерапії-перетворити негативні образи на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров’я.

На слово «казкотерапія» різні люди реагують по-різному. Дорослі часто сприймають її як винятково дитячу терапію, що не підходить для дорослих. Але це не так-для казкотерапії немає віку, ця техніка психотерапії має безмежні можливості.

Чи може казка нашкодити? Чи може відвести від реальності? Ні, навпаки, приводить до неї. Але кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням-чого навчила казка…

При використанні казок в режимі тренінгу або індивідуального консультування з’ясувалося, що казки успішно «працюють» на дорослих дітей, що мають невирішені або вирішені неконструктивним способом підліткові проблеми, такі як : неприйняття себе, неконтрольовані спалахи агресії, відчуття самотності, невміння розібратися у власних почуттях, нездатність осмислити своє життя, збудувати ієрархію цінностей, конфлікти з батьками, безвідповідальність.

При роботі з підлітками «казковість» необхідно дозувати. Заглиблюючись у казку, підлітки й дорослі можуть розкрити свій потенціал, накопичити сили для його реалізації. Для "казкового" настрою, що дозволяє вести глибоку, зацікавлену роботу з казками, необхідно "розігрів". Для "розігріву" можуть використовуватися тексти казок, ігри, предмети, що створюють відповідну обстановку.

При переході до роботи над казкою психолог може "змінити" зовнішність, додавши яку-небудь "казкову" деталь, або обіграти будь-який наявний предмет як казковий. Можна запропонувати учням змінити обстановку в приміщенні, створивши з меблів, або будь- яких перегородок "ліс", "замок", "місто", або підготувати написи, що позначають місце дії. Якщо казкотерапія проходить протягом декількох занять, що рознесли в часі, то можна зробити "пропуск в казку", який учень повинен одержати яким-небудь незвичайним способом (на нитці повітряної кульки, зірвати з "дерева бажань").

До роботи з основною казкою можна вибрати яку-небудь іншу, всім добре відому і спробувати з нею "пограти". Як гру можна застосувати виклад казки з іншої точки зору. Казку про ріпку можна попросити розповісти з позиції внучки, мишки або ріпки. Можна пограти в "осучаснення" казки або заміну персонажів.

Можна вибрати одну і ту ж "розігріваючу" казку, запропонувати вибрати в ній який- небудь персонаж або предмет і описати те, що відбувається з цим персонажем так, щоб не можна було здогадатися відразу. Наприклад, учень вибрав "хвіст ослика Іа" з казки про Вінні-Пуха, може сказати: "Я спочатку висів, а потім загубився". Психолог ставить питання для того, щоб дізнатися про що ,чи про кого говориться і з якої казки.

Це ти так вважаєш

Сороку в лісі не поважають, бо їй не можна довірити ніяку таємницю. Обов'язково розстрекоче всім. Що побачить чи по¬чує —знають усі.

Тому з нею приятелюють тільки сороки, такі самі скрекотухи, що розносять плітки про чужі таємниці.

Здалеку чути її голос:

— Вовчик образив Зайчика! Слухайте всі! Вовчик образив Зайчика!

А Зайчик сидить на га¬лявині і плаче! Вовчик дуже смішно сказав, начебто у Зайця вуха довгі, як спагеті. Якщо хтось не знає, то спагеті — це довгі макарони! Ну, дуже смішно!

І сорока полетіла далі всім повідомляти цю новину. Зайчик теж почув слова Со¬роки і йому стало ще гірше. Спо¬чатку Вовчик його образив, а те¬пер всі в лісі знатимуть про це. Хоч на очі нікому не показуйся!

І тут їжачок Чох-Чох! Ось кому можна все розповісти. Він напевно нікому не розкаже, а тобі стане легше.

Та розповідати не довелося, бо Чох-Чох усе чув від цієї пліткарки-сороки і сам знайшов Зайчика. Підкотився до нього і каже:

— Ти ж не вважаєш, що у тебе замість вух макарони?

— Ні. Я знаю, що у мене вуш¬ка м'якенькі, пухнасті, вони мені допомагають все добре чути, що в лісі робиться», — жалісним голосом відповів Зайчик.

— А чого ж ти все ще плачеш, якщо з твоїми вухами все гаразд?

— А чого Вовчик так на мене каже?

— Це його клопіт. Головне те, що ти так не вважаєш. Тобі просто треба спокійно подиви¬тися на нього й сказати:

— Це ТИ так вважаєш.

— Головне — те, що думаєш ти. А те, про що думає Вовчик, це його справа.

Зайчик зрадів такій пораді і повторив: «Це ти так вважаєш». Це ж так просто: «Це ти так вважаєш».

Невдовзі прибігли Білочка, Лисичка та Вед¬медик. Вони теж почули, про що кричала на весь ліс Сорока, і швиденько примчали допомогти другові.

Та допомагати не довелося: у Зайчика хоч ще й були сльози на очах, але він був спокійним, навіть усміхався друзям:

— Не хвилюйтесь. Я вам дуже вдячний за те, що у важку годину ви прийшли до мене. Я хочу віддячити вам порадою, яку дав мені Чох-Чох: якщо хтось ображає тебе, ти спокійно скажи йому, чи подумай: «Це ти так вважаєш». І тобі одразу стане легше.

— Дякуємо тобі, Зайчику.

Звірятка хотіли допомогти другові, а вийшло так, що він їм дав чудову корисну пораду.