Народна мудрість говорить: „Без минулого немає сьогодення”. Залишив свій слід в історії нашого ліцею далекий 1965 рік, який став для навчального закладу стартовим майданчиком.
В середині 60-х років в Україні швидкими темпами зростала промисловість. Розвиток міст та індустрії сприяв інтенсивному перетворенню будівельної галузі. Усе це зумовило гостру потребу у кваліфікованій робітничій силі на будівництві. Забезпечити цю потребу могли лише навчальні заклади професійно-технічної освіти. Саме з метою забезпечення потреби тресту „Волиньпромбуд” у робітничих кадрах будівельного спрямування наказом Львівського міжобласного управління профтехосвіти №352 від 21.09.1965 року було створене Торчинське міське середнє професійно-технічне училище №52.
Очолити колектив училища було доручено Миколі Петровичу Жаб’юку. В штаті працівників училища, крім директора, були заступник директора з культурно-виховної роботи Барабаш Яків Федотович, замісник директора з навчально-виробничої роботи Сова Віктор Дмитрович, завгосп Романюк Сергій Миколайович, бухгалтер Ворошик Петро Тимофійович, викладач спецпредметів Сова Надія Дмитрівна, майстри виробничого навчання Дяченко Григорій Климович і Літвін Станіслав Маркович! Вони закладали основи майбутнього училища.
Власної матеріально-навчальної бази училище, фактично, не мало. Орендувало приміщення для навчання в різних організаціях смт. Торчин: червоний куточок місцевого харчового комбінату, окремі приміщення РТС, три кімнати адміністративного будинку цегельного заводу. Для проживання учнів орендували приміщення старої лікарні. Під виробничу майстерню обладнали приміщення колгоспного ринку. Своєрідною базою для власного росту став напівзруйнований склад заготльону.
У перший рік здійснили набір учнів у п’ять груп на навчання будівельній справі з професій: маляр; маляр-штукатур; слюсар-сантехнік. Через рік училище дало новобудовам області шістдесят одного кваліфікованого робітника.
Йшли роки, видозмінювалась навчально-матеріальна база, змінювалися професії і спеціальності, за якими готувалися фахівці. Не один раз училище реорганізовувалося, змінювало назву:
- березень 1970 року МПТУ №52 перейменовано в Торчинське МПТУ №З;
- з листопада 1975 року – Торчинське міське середнє професійно-технічне училище №3 (МСПТУ №3);
- листом обласного управління профтехосвіти №01/5-730 від 25 грудня 1984 року МСПТУ №3 перейменовано в СПТУ №3;
- з жовтня 1992 року СПТУ №3 отримало назву Торчинське ПТУ №3;
- згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2003 року №852 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Волинської області” шляхом реорганізації професійно-технічного училища №3 створено Торчинський професійний ліцей.
Змінювалось покоління викладачів та майстрів виробничого навчання, керівників ліцею. Проте на всіх етапах розвитку Торчинського професійного ліцею педагогічний колектив об’єднувало бажання творчо працювати, шукати нове, віддавати дітям душу і серце, постійно вдосконалювати навчально-виховний процес, оновлювати зміст підготовки фахівців.
Творчість у роботу викладачів та майстрів виробничого навчання заклав перший директор М. П.Жаб’юк та його заступники Коломієць і Луцунко. На початку 70-х років училище перейшло в новий навчальний корпус. За короткий час були побудовані їдальня, спортивний зал, гуртожиток.
Естафету зміцнення матеріально-технічної бази ліцею продовжив педагогічний колектив під керівництвом Ротка Михайла Степановича у другій половині 70-х років. Створюються належні умови для здобуття професійної освіти – побудовано нові навчальні майстерні. Змінюються професії і спеціальності, за якими готувалися робітники (майстер сільського будівництва, електрогазозварник). Розширюється географія проходження виробничої практики (Київ, Миколаїв, Херсон…).
З 1974 року в училищі разом із професією учні одержують повну загальну середню освіту.
Плідними були для Торчинського МСПТУ №3 80-ті роки минулого століття. Училище впевнено займало лідируюче місце серед училищ області Педагогічний колектив нараховував більше 60-ти педагогів, а учнівський – більше 500 чоловік. У колективі виросли і стали знані у селищі і області педагоги Самчук О.І. (відмінник народної освіти), Киричук А.Д., Бєльчикова Н.Й., Журавлюк Ф.П., Ніцевич В.П., Зотов В.Б.
Створюється база для підготовки спеціалістів з професій „Кухар , „Тракторист-машиніст”, побудовано новий навчальний корпус, стрілковий тир.
Велика увага приділяється культурно-масовій роботі. Особливою увагою серед учнів училища користується хор. Про його авторитет і популярність свідчать нагороди, яких удостоєний хоровий колектив: лауреат республіканського фестивалю „Молоді голоси” в м.Ворошиловограді в 1980р., лауреат Всесвітнього фестивалю, присвяченого 40-річчю Перемоги, дипломат 1-го ступеня республіканського огляду-конкурсу художнього самодіяльного мистецтва учнів системи профтехосвіти України „Неспокійні серця”, дипломат республіканського огляду-конкурсу хорових колективів профтехосвіти в м. Донецьку в 1986 p., учасник Третього Всесоюзного фестивалю народної творчості в м. Київі 1988р., удостоєний звання заслуженого хорового колективу.
Велика увага приділяється розвитку фізкультури і спорту. В секції по боротьбі дзю-до підготовлено шість спортсменів першого розряду і один кандидат в майстри спорту.
За період 1979р. по 1987р. училище було визнане опорним в області. Чотири рази нагороджувалось перехідним Червоним Прапором облвиконкому і обласної ради профспілок, за підсумками змагань нагороджувалось дипломом обкому партії.
Основою успіху в роботі училища стала атмосфера творчості, пошуку, тісної співпраці, високої відповідальності та обов’язку, яку створив директор Леонід Дем’янович Петручик.
Не дивлячись на дуже складний час в політичному і економічному житті 90-х років минулого століття, училище продовжувало примножувати свої надбання. Ні застій в економіці, ні нестабільність в політиці, ні безгрошів’я не зломили волю, натхнення і бажання працювати педагогічний колектив ліцею та його керівника Величка Миколи Андрійовича.
З метою кращої підготовки з професії „Муляр. Штукатур” за кошти, зароблені учнями під час виконання ремонтно-будівельних робіт на об’єктах організацій, підприємств та індивідуальних замовників у 1988 році, була збудована майстерня мулярів. Для якісного виконання навчальних планів і програм рішенням сесії Луцької районної ради 19 листопада 1991 року навчальному закладу виділено 31 га. орної землі, на якій, навчаючись, учні вирощують зернові культури, цукрові і кормові буряки, картоплю. Вирощений врожай дає можливість значно поліпшити якість харчування учнів в їдальні, отримати позабюджетні кошти для зміцнення навчально-матеріальної бази училища.
З метою організації та проведення виховної роботи з учнівською молоддю в училищі створено кімнату-музей історії України і рідного краю.
З 1 червня 2005 року колектив Торчинського професійного ліцею очолює Вознюк Олександр Сергійович, людина слова і діла, з прекрасними організаторськими здібностями і невичерпним запасом енергії, який добре знає проблеми і традиції ліцею, тому що за 21 рік роботи в ньому пройшов трудовий шлях від викладача до директора.
Сьогодні Торчинський професійний ліцей – державний заклад професійної (професійно – технічної) освіти другого атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників за професіями:
Впродовж останніх років в межах 10-14 учнів з числа дітей, які потребують корекції у фізичному та розумовому розвитку, здобувають робітничу кваліфікацію з професії „Верстатник деревообробних верстатів. Столяр будівельний”
Ліцей співпрацює з центром зайнятості Волинської області. За замовленням центру зайнятості ведеться перепідготовка незайнятого населення з професій „Кухар”, “Столяр будівельний”. Розроблено навчально-плануючу документацію для перепідготовки незайнятого населення з професії „Муляр. Штукатур”.
Здійснюється підготовка робітничих кадрів за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб з професії „Водій автотранспортних засобів (категорія „В”)”
З метою забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів Торчинський професійний ліцей має у своєму розпорядженні:
- типовий двоповерховий навчальний корпус потужністю 720 учнівських місць, загальною площею 3500м2;
- двоповерховий навчально-виробний корпус, загальною площею 3000м2;
- гуртожиток на 250 місць, загальною площею 2554м2;
- їдальню на 150 місць;
- актову залу на 180 місць;
- автодром 1050м2;
- трактородром 1000м2;
- приміщення гаражів для зберігання техніки;
- трансформаторну підстанцію, електро- та водоканалізаційні мережі;
- котельню на природному газі;
- складські приміщення;
- навчальне поле, площею 31 га.
На сьогоднішній день в Торчинському професійному ліцеї створено 38 кабінетів, в тому числі з предметів профтехциклу – 22, 6 лабораторій, 9 навчально-виробничих майстерень, спортзал, комп’ютерний клас, бібліотека з читальним залом на 40 місць, 2 укриття.
Навчально-виховний процес в ліцеї ґрунтується на принципах педагогіки, демократизму, незалежності від політичних, громадських і релігійних об’єднань, на принципах спільної діяльності педагогічних працівників, учнів, батьків та базових підприємств. Цей процес включає теоретичне і виробниче навчання, фізичне виховання та позаурочну роботу.
В навчальний процес впроваджуються нові педагогічні технології, передові методи праці, а саме: на уроках теоретичного навчання широко використовуються методи особистісно орієнтованого, інтерактивного навчання, програмно – педагогічні засоби навчання; на уроках виробничого навчання кухарів використовуються спеціальні інструменти для складного нарізання овочів, сучасне обладнання; на уроках з предметів професійно – теоретичної та професійно – практичної підготовки мулярів, штукатурів, малярів використовуються нові будівельні матеріали вітчизняного та зарубіжного виробництва; з професії „Верстатник деревообробних верстатів. Столяр будівельний” створений НПЦ сучасних деревообробних технологій.
З метою удосконалення професійних умінь та навичок в навчально-виробничих майстернях ліцею силами учнів на уроках виробничого навчання виготовляється різноманітна продукція. Так, в НПЦ виготовляють столярно-будівельні вироби для потреб ліцею, населення, організацій з матеріалу замовника, в лабораторії кулінарії проводиться випікання хлібобулочних та кондитерських виробів як для потреб ліцею, так і для потреб населення, виконуються ремонтні роботи за новітніми технологіями.
Учні мають змогу розкрити свої здібності і таланти, підвищити комунікабельність під час занять у хоровому, вокальному, танцювальному колективах, в гуртку сценічної творчості. В ліцеї діють спортивні секції та військово – патріотичний гурток “Я – захисник”
В структурі методичної роботи навчального закладу функціонують педагогічна рада, методична рада, шість методичних комісій. Ведеться робота щодо підвищення науково-методичного забезпечення навчаль¬но-виховного процесу, комплексно-методичного забезпечення предметів і професій, вивчення, поширення і впровадження педагогічного і виробничого досвіду. Проводиться ряд методичних заходів: методичні та предметні тижні, панорами сучасних уроків, педагогічні читання, проблемні семінари, творчі звіти педагогів, засідання обласних методичних секцій тощо.
Педагогічний колектив Торчинського професійного ліцею перебуває у постійному пошуку, працює над удосконаленням своєї педагогічної та фахової майстерності, якості підготовки висококваліфікованих робітників, удосконалення матеріально-технічної бази.