Пам’ять – це мідна дошка, покрита літерами,
які час непомітно згладжує.
Джон Локк
Подвоюють пам’ять нещастя.
Публій
Чи замислювались люди, для чого їм пам’ять? Щоб впізнавати рідних і друзів, власне відображення у дзеркалі, смаки улюблених страв, чи ситуації, в яких їм було добре?
Вона дана нам, щоб ми робили правильні висновки із пройденого, вистражданого, пережитого. Пам’ять народу заснована на правдивих, грунтовних знаннях і фактах його історії. Часто пам’ять ледь жевріє через їх відсутність і, врешті – вмирає. Та, як правило, вона пульсує завдяки невиправній природі людини: знати правду і передавати її своїм нащадкам.
З метою формування й розвитку в учнів історичної пам’яті і найкращих людських цінностей, в Торчинському професійному ліцеї 30 вересня 2021 року проведено захід на тему: «І тільки пам’ять не вмирає…». Йшлося про трагічні події 29-30 вересня 1941 року в Києві, коли більше як 30 тисяч євреїв були страчені фашистами в Бабиному Яру.
Учні переглянули фрагменти фільмів, презентацію, слухали поезії та музичні твори. присвячені цій тематиці. Учні дізнались, що і у Торчині теж є свій Бабин Яр. В урочищі Укописько, що на окраїні містечка, 22 серпня 1942 року окупаційною владою було страчено близько 4 тисяч євреїв торчинського гетто. Того дня, всі вони пройшли своєю останньою дорогою – «дорогою сліз» – до місця страти, місця, де і зараз спочивають їх нетлінні останки.
Напередодні заходу, учні побували на цьому трагічному місці, дещо впорядкували його, поклали квіти, віддали шану пам’яті убієнним, усвідомили ще раз, що найбільшою цінністю у всі часи та епохи має залишатись життя та гідність людини, не залежно від раси, віросповідання, національності..
Викладач історії Кобиць Н.Л.
