Ми мусимо навчитися чути себе
українцями – не галицькими,
не буковинськими українцями,
а українцями без офіційних
кордонів.
Іван Франко “Одвертий лист до
галицької молодежі”,
1905 рік
Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі. Він увінчав прагнення єднання українців обох частин України – Наддніпрянщини і Наддністрянщини – щонайменше з середини ХІХ століття. Це – основоположна віха для українського державотворення.
Соборність України – це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого майбутнього. Це неподільність наших земель: від Києва до Севастополя, від Донецька до Львова. Російська окупація – недовговічна. Це агонія імперії, яка не має ні історичної, ні політичної перспективи. Водночас ці страшні події переконали, що нас не зламати. Ми – сильні. Ми здатні рухатися вперед, перемагаючи всіх ворогів. Ми очищаємось від корупційних нашарувань, що утворювались в багатьох сферах нашої держави протягом останніх десятиліть, а зараз знекровлюють Україну і віддаляють нас від Перемоги, помножуючи її ціну. Ми як ніколи відчуваємо потребу в Соборній Україні, самі хочемо творити її.
Учні Торчинського професійного ліцею на уроках історії, захисту України, української мови і літератури, виховних заходах розмірковують про необхідність збереження СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ, інакше наступні покоління українців житимуть вже не в СВОЇЙ УКРАЇНІ, будуть заново не одне десятиріччя виборювати для себе і нащадків волю. Основними дієвими умовами Соборності України учні називають: чесна і прозора влада, боєздатна армія, високі соціальна стандарти для всіх громадян держави.
Отож «хай слово «СОБОРНІСТЬ» не буде тільки книжковою фразою, але щоденним ХЛІБОМ та правдивою ІДЕЄЮ наших буднів.» (Михайло Дяченко «За соборний моноліт» 1950 рік)
Викладач історії Н.Л. Кобиць
