Якщо сміх продовжує життя, то що ж робить з людиною кохання? Що воно є, це кохання?
Ось про що говорили на черговому засіданні члени Євроклуба учні групи №5. Хвилювання, тремтіння голосу, почервоніння обличчя… Так зароджується перше кохання.
Мабуть, у всіх воно було: чисте, світле, часто наївне. Але справжнє і незабутнє.
Про це почуття дівчата групи №5 запитали у свого класного керівника Клімішина Ігора Івановича. “Звичайно ж, було. І сумку подрузі ніс, і морозиво купував. Але спочатку смикав за косички… Ой, як їй це не подобалось!”, – поділився вчитель.
Не буває: трохи кохаю, а трохи – ні. Є тільки кохаю, або – ні.
Тому так часто ми помиляємось, іноді зраджуємо.
Колись покохати і пронести це почуття крізь усе життя, – ось як треба! Та чи кожному це під силу? Тому то і називають кохання найсуворішим екзаменом людяності.
Група №5, Кобиць Н.Л., Клімішин І.І. – Євроклуб
